Читати: Луки 3:7-14 | Біблія за рік: 2 Самуїлова 12−13 ; Луки 16
Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу. — 2 Коринтян 9:7
Один пастор вдихнув нове життя у фразу “шуба з плеча”, коли зробив
для членів церкви справжній виклик – не дуже зручний. Він сказав: “Що
сталося б, якби ми зараз зняли з себе пальто й віддали його нужденним?”
При цьому служитель зняв власне пальто і поклав його біля кафедри.
Десятки інших людей послідували його прикладу. Це сталося зимою, тому
для цих людей дорога додому була не такою теплою, як зазвичай. Але для
десятків нужденних людей ця зима стала трішки теплішою.
Коли Іван Хреститель ходив Юдейською пустелею, він суворо попереджав
людей, що приходили христитися в нього: “Роде зміїний, хто навчив вас
тікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не
починайте казати в собі: Маємо батька Авраама”. Люди скрушно запитували в
нього: “Що ж нам робити?” І Іван Хреститель радив їм: “У кого дві
сорочки, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само”
(Лк. 3:7-8). Справжнє покаяння робить серце щедрим. Написано, що “Бог любить того, хто з радістю дає!” (2 Кор. 9:7). Тому дуже важливо, щоб наше давання не було зроблене під тиском або через почуття провини (2 Кор. 9:7). Коли ж даємо справді охоче й щиро, то дійсно пізнаємо, що краще віддавати, ніж брати.
Господи, дякуємо Тобі за те, що благословляєш нас багатьма шляхами. Пробач за те, що дуже часто сприймаємо Твою ласку як належне. Допоможи побачити ті дари, що маємо від Тебе, щоб могли цим благословити сьогодні й інших.
“Душа, яка благословляє, насичена буде”.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment