Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою! — Неем. 2:17
Коли Едвард Клі повернувся до Берліна – де він не був багато років, – то не побачив того, що він пам’ятав і любив. Місто дуже змінилося. І він теж. В журналі “Півкулі” Клі писав: “Повернення до міста, що колись дуже любив, – це в якійсь мірі ризик… Можна розчаруватися”. Коли ми опиняємося у місці нашого минулого, нас може сповняти відчуття смутку і втрати. Адже ми вже не ті, що були колись. І вже не те місце, що мало велике значення у нашому житті.
Неемія вже багато років жив як вигнанець, коли почув про жахливу скруту свого народу у спустошеному Єрусалимі. Тому він домігся від перського царя Артаксеркса дозволу повернутись на батьківщину й відбудувати мури міста. Після нічного обходу – з метою огледіти зруйновані мури (Неем. 2:13-15) – він сказав жителям міста: “Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою! (Неем. 2:17).
Неемія повернувся не для того, щоб віддаватись спогадам, але щоб відбудувати місто. В цьому великий урок для нас, якщо згадуємо погані моменти нашого минулого – ті, що потребують виправлення. І саме віра в Христа та Його сила надихають нас сміливо дивитись вперед, рухатись вперед і відбудовувати зруйноване.
Ми не можемо змінити своє минуле, але Бог може змінити нас заради нашого майбутнього.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment