Читати: Буття 48:8-16 | Біблія за рік: 1 Самуїлова 10−12 ; Луки 9:37-62
Бог… що пасе мене, відколи існую аж до цього дня. — Буття 48:15
Коли мій син переходив у старші класи, він завжди плакав: “Хочу,
щоб цей вчитель викладав усе моє життя!” Ми змушені були пояснювати
йому, що зміна вчителів – то невід’ємна частина життя. Інколи ми
запитуємо себе: “Чи можливі стосунки, що тривають усе життя?”
Яків – один із патріархів – знайшов Того, з Ким можливі такі
стосунки. В кінці буремного життя, сповненого змін і втрати коханих
людей, він зрозумів, що в його житті завжди був присутній Господь. Тому
він молився: “Бог… що пасе мене, відколи існую аж до цього дня… нехай
поблагословить цих юнаків” (Бут. 48:15-16).
Яків був пастухом, тому порівняв свої відношення з Богом з тим, як
пастух пасе своїх овець. Пастух дбає про вівцю день і ніч з моменту її
народження аж до самої смерті. Вдень він водить її пастися, а вночі
захищає. Давид також був пастухом і дійшов до переконання, що Бог є
найкращим Пастирем. Але він підкреслює ще й вічний вимір стосунків з
Богом: “Я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!” (Пс. 22:6).
Вчителі приходять і вiдходять. Таке життя. Але як добре знати, що
існують стосунки, що тривають усе життя. Добрий Пастир пообіцяв бути з
нами щодня, протягом усього нашого земного існування (Мт. 28:20). І коли земне життя скінчиться, ми будемо близькі з Ним як ніколи.
Отче, дякую за те, що Ти є Пастир усього мого життя. Славлю Тебе за Твою вірність.
Бог ніколи не полишить нас.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment