Читати: Луки 18:9-14
Біблія за рік: 2 Хронік 10−12 ; Івана 11:30-57
Боже, будь милостивий до мене грішного! — Луки 18:13
Коли я скаржилась на те, що моя подруга погрузнула в гріхах і її
вчинки негативно впливають на мене, жінка, з якою я молилась щотижня,
поклавши свою руку на мою, сказала мені: “Давай помолимось за всіх нас”.
– За всіх? – насупилась я.
– Так, – сказала вона. – Хіба ти сама не казала, що саме Ісус
встановлює для нас стандарти святості: ми не повинні порівнювати свої
гріхи з гріхами інших?
– Трішки болючі слова, – сказала я. – Але твоя правда. Мій дух осудження і духовна гордість нічим не кращі за її гріхи.
– Крім того, такі розмови про твою подругу – це плітки. Отже…
– Ми згрішили, – схиливши голову, сказала я. – Будь ласка, помолись за нас.
Ісус розповів учням притчу про двох чоловіків, що прийшли до храму помолитись. Їхні молитви дуже відрізнялись (Лк. 18:9-14).
Як фарисей, ми можемо потрапити в порочне коло постійного порівняння
себе з іншими людьми. Можемо хвалитися собою і поводитись так, наче
маємо право судити інших (Лк. 18:11-12).
Але коли підводимо погляд на Ісуса, то починаємо глибоко усвідомлювати свою велику потребу в Божій благодаті (Лк. 18:13).
Якщо пізнаємо Боже співчуття, любов та прощення, це змінить нас
назавжди і навчить не лише чекати милості від Господа, але й проявляти
милість до інших – замість того щоб засуджувати.
Господи, вбережи нас, будь ласка, від пастки порівняння себе з іншими. Формуй нас, щоб усе більше були схожими на Тебе.
Чим глибше усвідомлюємо потребу в благодаті, тим більше являємо милість до інших.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment