Читати: Авакума 1:1-4; 2:20
Біблія за рік: Естер 6–8 ; Дії 6
Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? — Авакума 1:2
Налякані курчата бігли хто куди, коли між хатинками вбогого селища
з гуркотом проїжджали фури з гуманітарною допомогою. Босоногі діти
здивовано дивились на них. Машини на цій розбитій дощами дорозі були
рідкістю.
Раптово в очі конвою впав обнесений стіною розкішний особняк. То був
будинок мера – хоча він і не жив у ньому. Людям його селища бракувало
найнеобхідніших речей, в той час як сам він байдикував у розкоші в
далекому місті. Така несправедливість розгнівила колись і пророка
Авакума: “Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш?” (Ав. 1:2).
Але Бог відповів: “Горе тому, хто для себе розмножує те, що не його!..
Горе тому, хто неправедний зиск побирає для дому свого” (Ав. 2:6, 9). Суд гряде!
Ми позитивно ставимося до Божого суду над іншими, але книга пророка
Авакума змушує нас зупинитись і замислитись: “А Господь у Своїм храмі
святім, мовчи перед обличчям Його, уся земле!” (Ав. 2:20). Мають мовчати і кривдники, і скривджені. Інколи найбільш слушна наша реакція на Боже мовчання – тиша!
Чому тиша? Тому що дуже легко, дивлячись на кривду інших, забути про
власну духовну убогість. Тиша дозволяє нам усвідомлювати свою
гріховність у присутності святого Бога. Авакум навчився довіряти Богу.
Ми також можемо навчитися цьому. Бог усе контролює і для всього у Нього є
свій час.
Боже, коли приходить лиха година, допоможи згадати молитву Авакума: “Господи, звістку Твою я почув та й злякався!.. Господи… у гніві про милість згадай!” Ав. 3:2.
“Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це”. — Приповістей 29:7
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment