“Знову рак”, − сказала мама. Я намагалась бути сильною, почувши це, але не стрималась і розплакалась. Моя мама вже втретє вступала у боротьбу з цією хворобою. Після чергового обстеження їй повідомили про злоякісну пухлину.

Але мама почала втішати мене. Її слова стали для мене великим духовним уроком: “Я знаю, Бог завжди добрий до мене. Він завжди вірний”. Незважаючи на перспективу важкої хірургічної операції та наступної променевої терапії, вона була впевнена у Божій присутності та вірності.

Це нагадало мені Йова. Того, хто втратив багатство, здоров’я та дітей. Почувши страшну новину, він “упав на землю і поклонився” (Йов 1:20). Коли ж, вражений жахливою хворобою, почув від дружини пораду проклясти Бога, то сказав: “Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” (Йов 2:10). І хоча пізніше Йов багато скаржився Богу, він зрештою прийняв той факт, що Бог ніколи не змінюється, що Бог ніколи не залишав його і завжди про нього піклувався.

Для більшості з нас хваління Бога не є першою імпульсивною реакцією, коли нас спіткають труднощі. Інколи обставини приносять такий біль, що ми приголомшені − нас охоплює почуття страху або гніву. Але мамина реакція на хворобу нагадала мені: Бог все ще з нами; Він як і раніше добрий до нас і допоможе пройти крізь важкі часи.
Господи, приготуй мене до важких часів, коли так важко відкривати вуста для прославлення Тебе.
Навіть із дна проблем можемо здіймати очі до Господа.

Автор Лінда Вашингтон