Вже ніколи не повернути того сяйва, яким наповнювала моє життя наша дочка Меліса. У пам’яті поступово згасають світлі спогади про те, як вона грала в школі у волейбол. Іноді складно згадати сором’язливу посмішку задоволення на її обличчі під час виконання наших спільних сімейних справ. Смерть дочки у сімнадцятирічному віці забрала від нас радість її присутності.

У книзі Плач Єремії слова пророка свідчать про розуміння, що таке сердечна рана. “Загублена сила моя, – казав він, – та моє сподівання на Господа” (Плач. 3:18). Його обставини дуже відрізнялися від ваших та моїх обставин. Єремія виголошував Божий суд і був свідком поразки Єрусалима. Слава зникла, бо він почувався переможеним (в. 12), самотнім (в. 14) і залишеним Богом (вв. 15-20).

Однак на цьому його життя не закінчилося. Засяяло світло. Будучи пригніченим і зломленим, пророк Єремія вимовив: “Я маю надію” (в. 21); надію, яка походить від усвідомлення, що “це милість Господня, що ми не погинули” (в. 22). Коли зникає сяйво, нам треба пам’ятати, що “не покінчилось [Боже] милосердя, – нове воно кожного ранку” (вв. 22-23). Божа велика вірність сяє навіть у найбільш похмурі дні.
Як Бог вас підбадьорив, коли ви почувалися безнадійними? Як Він хоче, аби ви підбадьорювали інших?

Отче, дякуємо, що Ти Бог співчуття. Навіть якщо ми йдемо через долину темряви, за нею прийде ранок, в той час як ми пам’ятаємо про Твоє співчуття і про Твою вірність.


Смерть дочки у сімнадцятирічному віці забрала від нас радість її присутності.