Ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! — Псалом 138:4
Інколи я договорюю речення дружини, а вона – мої. За тридцять років шлюбного життя ми навчились дуже добре розуміти один одного – “читаємо” думки, завчили типові фрази і знаємо наперед, що буде сказано. Тому інколи не потребуємо навіть закінчувати речення. Достатньо одного лише слова. Навіть погляду.
В цьому є неабияка втіха. Це чимось нагадує пару старих черевиків, які ми продовжуємо носити, бо почуваємося в них дуже зручно. Інколи ми з дружиною навіть називаємо ніжно один одного “мій старенький черевичок”. Звісно, такий комплімент важко зрозуміти тим, хто нас не знає достатньо близько! Після багатьох років наші стосунки породили свій власний лексикон – ті вирази й слова, що є результатом десятирічь шлюбного життя в любові й довірі.
Велика втіха знати, що Бог любить нас особисто. Давид писав: “Ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!” (Пс. 138:4). Уявіть собі тихе спілкування з Ісусом, коли ви розказуєте Йому найпотаємніше, що є у вашому серці. Коли ж вам важко підібрати потрібне слово, Він просто з посмішкою завершує ваше речення. Як добре знати, що під час бесіди з Богом нам не потрібно підбирати “лише правильні” слова! Він любить нас і знає нас достатньо, щоб розуміти.
Ти знаєш все про мене, Господи. І ти любиш мене. Дякую за те, що цілковито мене розумієш! Допоможи, будь ласка, любити Тебе й слідувати за Тобою.
Бог не лише чує наші слова – Він бачить наше серце.
No comments:
Post a Comment