Читати: Филип’ян 3:1-11
Біблія за рік: Йова 34−35 ; Дії 15:1-21
Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа. — Филип’ян 3:8
Моє дитинство пройшло на Ямайці. Батьки навчали мене й мою сестру бути “ хорошими
людьми”. Це означало: слухатись маму й тата, казати завжди правду,
добре навчатись у школі, вправно працювати і ходити до церкви… принаймні
на Різдво та Великдень. Гадаю, таке визначення доброї людини знайоме
багатьом людям. Цікаво, що апостол Павло в Посланні до филип’ян,
вказуючи на одну важливу істину, використовує визначення доброї людини в
контексті своєї культури (Фил. 3).
Павло був ревним євреєм, слідував букві морального закону, народився
у “хорошій” родині, мав “хорошу” освіту і практикував “правильну”
релігію. Він був “справжньою знахідкою”. У четвертому вірші третього
розділу Послання до филип’ян апостол пише, що якщо захотів би, то цілком
міг би хвалитись всім тим, з чого складався його статус хорошої людини.
Та яким би хорошим Павло не був, він знав, що бути просто “хорошим” і догоджати Богу – це не одне й те ж саме.
Щоб догоджати Богу, потрібно перш за все пізнати Ісуса (Фил. 3:7-8).
Павло вважав свій статус “хорошої людини” лише “сміттям” у порівнянні з
“переважним познанням Христа Ісуса”. Ми лише тоді справді хороші люди і
догоджаємо Богу, коли фундаментом нашої надії та віри є Христос, а не
наша людська доброта.
Дорогий Боже, коли я намагаюсь бути хорошим, нагадуй мені, що саме пізнання Ісуса – то єдиний спосіб бути хорошою людиною в найвищому розумінні.
Ми лише тоді угодні Богу, коли фундаментом нашої надії та віри є Христос.
© 2017 Хліб Наш Насущній
No comments:
Post a Comment